Коли під вітром у вічних
Снігах Кавказу
Зазяблі раби
Убили своїх центуріонів
І сунули з полум`ям і димом,
Як люта імла,
В дикій розпуці
на Рим,
То ще раз
Після мільйонів, і ще раз
Була
Революція.

Коли гнаний,
До смерті потомлений Робочий,
У голодні руки
Узявши
Війні віками вірний метал
На спомин,
За погаслі очі сухотних дітей,
За панські ночі зганьблених
жінок,
За проституток,
За віковічні муки,
За тисячолітній стогін
Уразив пана у серце,
То в перший
Після мільйонів разів,
Знову в перший
І передостанній раз
Була
Революція.

Коли на землі - Комуна,
Й сумирного вечора
З верхів`я
Гірних гаїв,
Як всесвітові струни,
Люди линуть далеко
За обрій землі,
Аби в гармонії миру,
Як меч,
Мов лелека,
Осягти, захопити іще одну
невторовану путь,
Коли електрику,
Радій
Й інші ляльки
Буде поховано з миром,
Як архаїчні руни,
В дитячі книжки,
Коли на землі - Комуна
- Одін величний,
І лише смерть,
Як і раніш,
Жертиме гірших і ліпших -
Останній тиран
В океані Комуни...